Вірші про собак



Рексова обнова
Мама й тато дивувались: 
«Чудасія з Рексом сталась!
 
Був рудий з хвоста до брів,
А тепер, бач, – побілів!
Може, песик захворів?
 
Може, треба лікарів?
 
Сто уколів надзвичайних?
 
Операцію негайну?
 
Бідний Рексик – ну і ну!
 
— Непереливки ж йому.
 Позирає на Мишка,
 
Свого ліпшого дружка.
А Мишкові що казати?
 
Він зітхає винувато:
 
«Рекс нічим не захворів.
 
І не треба лікарів...
 
Я його пофарбував,
 
Аби Рекс обнову мав...»
Песик
А знаєте, а знаєте,—
У мене песик є!
Якби ви тільки бачили
Те цуценя моє!
Воно таке білесеньке,
І звуть його Сніжок,
Із ним на двох ми ділимо
Останній пиріжок.
Воно так дзвінко гавкає
Тоненьким голоском,
І я його прив'язую
За стільчик мотузком.
А ще ми з ним гуляємо
І молочко п'ємо,
А потім біля ліжечка
На килимку спимо.

ОХОРОНЕЦЬ

Вечірня зіронька сія... 
Ми вдвох удома — пес і я, 
І пес не іграшковий — 
Живий, білоголовий! 
Він по кутках не ловить ґав, 
Вартує біля шибки, 
Зачує кроки і «гав-гав!», 
І шерсть на спині — дибки. 
Мені уже лягати час, 
А пес не буде спати: 
Від мами має він наказ 
Мене охороняти.

 

 

Я і ти

Л. Савчук

Зачекай-но, песику,
Зупинись!
Ось який вже виріс я —
Подивись!
Не спіши так, песику,
Не біжи!
А зі мною краще ти
Подружись!
Буду тебе кістками
Пригощать,
Від кота Муркотика
Захищать.
Буду я любить тебе,
Берегти...
Будем завжди друзями
Я і ти.

Смугастий пес

У дворі старий дідусь 
Став, паркан фарбує. 
Пес стоїть, старий, рудий, 
І чогось сумує...
Звик господар до його, 
Пес вже звик до діда. 
Що дідусь вже не казав, 
Ходить за ним слідом.
Дід фарбує, пес стоїть. 
Учиться — мо, здасться. 
Притулився до паркану — 
Рудик став смугастим.


Нашорошив песик вуха

В. Гринько

Пес Рябко заліз у буду, 
Тільки спать Рябко не буде. 
Стерегтиме сон малятам, 
Стерегтиме білу хату.
Ви ж, малята, спіть 
Та скоріш ростіть.
Нашорошив песик вуха,  
Добре бачить, добре слуха... 
Міцно сплять пташки, звірята, 
І дрімає біла хата.
Ви ж, малята, спіть, 
Дужими ростіть.
Сторож ваш — Рябко кудлатий, 
Тільки він не буде спати...        | 
Зупинився вітер в полі, 
Вам плекає щастя-долю.
Ви ж, малята, спіть, 
Мудрими ростіть.

Бабусин песик

Наталя Забіла

Жила собі бабуся,
Із нею песик жив.
Вона дружила з песиком,
Із нею він дружив.
Бабуся якось ввечері 
Спекла смачний пиріг 
І песика покликати 
Побігла на поріг.
Прийшла назад — 
Ой лишечко! 
Подівся десь пиріг!.. 
І бідний, бідний песик 
Голодний спати ліг.
Пішла бабуся кашку 
Варити з молоком. 
Прийшла назад — 
А песик воює з гусаком!
Пішла бабуся рибки
Купити в рибака.
Прийшла назад — а песик
Танцює гопака!
Пішла бабуся в зелен сад 
Нарвати там грушок. 
Прийшла назад — 
А песик одягся в кожушок!
Пішла вона до кравчика 
Замовити штанці. 
Прийшла назад — 
А песик пече собі млинці!
Пішла вона до шевчика 
Купити чобітки. 
Прийшла назад — 
А песик розмотує нитки!
Пішла вона купити 
Солодкі пиріжки. 
Прийшла назад — 
А песик подер усі книжки.
Бабуся до книгарні 
Пішла купить нові. 
Прийшла назад — 
А песик стоїть на голові!
Ніхто ніколи песика 
Не лаяв, не шмагав. 
Бабуся каже: 
— Не пустуй! 
А песик каже:
— Гав!

3 комментария: